Оцінюючи теорію М. Туган-Барановського в цілому, слід зазначити, що в ній суперечливо поєднуються оцінки трудової теорії вартості. Так, з одного боку, він стверджував, це «в науці утвердилася на довгий час так звана трудова теорія цінності, як вона була розвинена Рікардо». Аналогічно він оцінював трудову теорію вартості К. Маркса. З іншого боку, надмірно переоцінюючи роль концепції граничної корисності, порівнює її з теорією трудової цінності, вбачаючи відмінність між ними лише в тому, що вони підходять до вивчення цінностей з різних сторін. Отже, з одного боку, коментар вченого, що це «так звана» теорія, а з іншого – їй дається найвища оцінка.

            Певною мірою збагатив М. Туган-Барановський і теорію еко­номічних циклів, опираючись на синтез теорії вартості та концепції граничної корисності. При цьому, проголошуючи недоцільність обгрунтування висновків щодо цілого на основі аналізу окремої частини (тобто методу індукції), він не зміг використати цей елемент діалектичного методу дослідження.